Полімерний цап-відбувайло
П.В. Замотаєв, д.х.н.
09.10.2023
Сучасна модель інтенсивної економіки побудована на двох припущеннях: невичерпності ресурсів планети та її безмежної регенеративної здатності. Але вони не виправдовуються. Проблеми накопичуються: екологічні, економічні, гендерні та міжнаціональні. На жаль, за висловом Вінстона Черчілля, «демократія – найгірший вид правління, не рахуючи всіх інших, які людство випробувало за свою історію», і людство поки не винайшло ефективнішої економічної моделі. Ідеї сталого розвитку та економіки замкнутого циклу видаються обнадійливими, але поки що не довели своєї працездатності, а головне, універсальності [1]. Тож вони тільки годують значний прошарок міжнародної та національної бюрократії. У стінах Європарламенту «зелені» за участю Римського Клубу вже тестують ідею «degrowth» («антизростання») та «інклюзивного добробуту» без викопного палива, яловичини, хутра, а головне, без виробництва зброї. І, як завжди, коли неясно, що робити, акценти зміщуються на пошуки винних.
У першій частині ми розглянули феномен зарахування до подібних цапів-відбувайлів полімерів на додачу до викопного палива та парникових газів. Людям притаманно переоцінювати ризики поза межами їх контролю й нехтувати тим, що залежить від їх поведінки. Наприклад, напади акул у США спричиняють одну смерть кожних два роки, а така тривіальна річ, як падіння з ліжка, щорічно забирає життя понад 450 людей. Але що в пересічного громадянина асоціюється з більшою загрозою? Отже, розглянемо деякі міфи, на яких будується образ полімерів – одного з цапів-відбувайлів.
Для ознайомлення з даним матеріалом потрібно передплатити журнал
