Аптечна упаковка й етикетка: погляд крізь століття
Г.О. Маценко, к.і.н., м. Львів
03.12.2021
На відміну від відомого серіалу «Аптекар» за романом В. Орлова, де з відкоркованої пляшки з’явилася добра фея, здатна виконати всі бажання власників посудини, у звичайних аптеках чудес не буває. Навіть більше: із давніх-давен усе робилося, аби запобігти будь-яким «сюрпризам». Лікарські препарати, чи то «порохи» (порошки), чи «масти» (мазі), «зілля» (настоянки та відвари) чи «горошки» (таблетки), слід було зберігати в чистій, по можливості, стерильній упаковці та обов’язково ретельно позначати. Адже, як свідчать літописи й книжки-травники, стародавні лікарі використовували не тільки цілющі рослини, як от полин, подорожник, чемериця, але й таку «екзотику», як павук-хрестовик, чорний тарган або гадюка звичайна. До речі, деяких членистоногих та плазунів мають на «озброєнні» й сучасні лікарі-гомеопати (рис. 2). Нас же насамперед цікавить «одіж» лікарських засобів, тож з’ясуємо, чому написами на рецептах переймався міністр внутрішніх справ, розфасовував порошки таємний радник, а славетний письменник із приводу аптечних цінників волав: «Рятуйте, грабують!».
Для ознайомлення з даним матеріалом потрібно передплатити журнал або статтю
