Пакувальні біополімери
А.О. Білоусова, П.В. Дем’яненко, Л.І. Мельник, к.т.н., Національний технічний університет України «КПІ імені Ігоря Сікорського», м. Київ
07.12.2020
Спротив екологічних організацій використанню полімерних пакувальних матеріалів зростає, і це зумовлює збільшення інтересу до пакувальних матеріалів, здатних до біологічного розкладання. Здатність утворювати добриво є важливою властивістю біополімерних матеріалів з огляду на накопичення їх у ґрунті. Вони зазнають біологічного розкладу, внаслідок якого утворюється лише вода, діоксид вуглецю та неорганічні сполуки, без накопичення токсичних продуктів.
Згідно зі стандартом Американської спілки тестування матеріалів (ASTM) та Міжнародної організації із стандартів (ISO), до полімерних матеріалів, які здатні розкладатися біологічно, належать матеріали, які зазнають істотних змін хімічної структури в умовах навколишнього середовища, що призводить до істотної зміни і фізичних, і механічних властивостей [1].
Загальні вимоги
Біополімерні пакувальні матеріали загалом не обов’язково повинні бути здатними до біологічного розкладу. Наприклад, полімери на основі крохмалю розкладаються в умовах природного середовища, а полімолочна кислота (ПМК) – ні.
Для ознайомлення з даним матеріалом потрібно передплатити журнал або статтю
