Полімери та довкілля
01.02.2020
Шановні колеги та партнери!
Історична реальність є такою, що майже кожний напрям життєдіяльності людини справляє негативний вплив на довкілля. Саме тому 50-й World Economic Forum, який відбувся в Давосі 21–24 січня 2020 р., був присвячений обговоренню проблем, пов'язаних з антропогенними кліматичними змінами.
Відомо, що сільське господарство, енергетика та транспорт є провідними чинниками, з якими наша блакитна планета вже не спроможна справлятися без втрат біорізноманітності, кліматичної стабільності та ін. Однак є й інші галузі. Бурхливий розвиток виробництва полімерних матеріалів почався в середині минулого століття. Завдяки своїм унікальним властивостям вони застосовуються якнайширше. Зокрема, їх використання в упаковці дало змогу скоротити відходи харчових продуктів та втрати промислової продукції, полегшити й покращити їх дистрибуцію.
Однак, як і для будь-якої речі «під сонцем», не можна уникнути відтінків сірого і для полімерної упаковки. Так, виробництва першого популярного в народі пакувального матеріалу – целофану були практично скрізь закриті саме з екологічних міркувань. Упаковка переважно використовується одноразово, тому може швидко накопичуватися та забруднювати довкілля. Ще в 1999 р. король Бутану Джінгме Вінчук заборонив у своїй країні використовувати поліетиленові пакети, бо вони «не приносять щастя жителям Країни Громового Дракона». Згодом на різних територіях і з доволі різними наслідками були застосовані деякі обмеження: на пакети, на спінений полістирол, на одноразовий посуд. Попри це ступінь забруднення полімерним сміттям, особливо в регіонах з великою густотою населення й відсутньою системою збирання та утилізації сміття, поступово зростав. Однак полімери залишалися далекими від переднього краю екологічного порядку денного. «Останньою соломинкою, яка зламала спину верблюда» (The last straws breaks the camel's back), став серіал BBC «Blue Planet II», який вийшов на екрани два роки тому. У ньому талановито і яскраво було продемонстровано загрозу полімерного сміття для морської фауни. Одночасно Китай майже зовсім зупинив імпорт полімерного сміття, завдяки якому більшість розвинених країн позбувалися переважної частини своїх відходів. Це призвело до кризи в системах переробки сміття. І все це супроводжувалося скандалами в ЗМІ, жвавим обговоренням в соціальних мережах. Як наслідок, у деяких телеглядачів і блогочитачів сформувалося уявлення, що полімери є чи не головною загрозою навколишньому середовищу і їх потрібно заборонити! Суттєвий внесок у розвиток «полімерофобії» роблять популістично налаштовані політики та громадські активісти, які практично не в змозі запропонувати позитивних програм, але спроможні примножувати свою популярність на протестних настроях.
Справді, від деяких одноразових виробів із полімерів (соломинки для коктейлів, тримачі для надувних куль та ін.) можна відмовитися, але вони становлять лише невелику частку відсотка від загальної маси полімерних виробів. Багато з них, особливо полімерну упаковку, забороняти або замінювати на альтернативні матеріали досить складно. Запропоновані варіанти в більшості випадків є програшними як для довкілля, так і для економіки. До негативу треба зарахувати додаткову вирубку лісів для виробництва паперу, забруднення водойм при його виробництві, застосування токсичних продуктів (типу PFAS) для забезпечення вологостійкості матеріалів, підвищення енергетичних затрат при виробництві й на транспорті в разі повернення до скляної тари тощо. Саме тому, незважаючи на деякі обмеження, ми спостерігаємо, що виробництво та застосування полімерів продовжує зростати.
Більшість країн активізували законодавчі зусилля у вирішенні цієї проблеми. Підключився і міжнародний бізнес і бізнесові асоціації. Так, Французька федерація пластмас та композиційних матеріалів опублікувала Маніфест із зверненням до світової громадськості про необхідність вжити комплексних заходів на підтримку розвитку полімерних виробів з одночасним вирішенням екологічних проблем, пов’язаних з їх використанням. Іноді, схоже, запізнілі.
Редакція звертається до всіх зацікавлених сторін із проханням висловити свою думку з приводу полімерної упаковки та одноразових полімерних виробів. Чи легко їх замінити або відмовитися від них? А може, варто організувати їх вторинну переробку? Чи готові галузь і торгові мережі до заборони пакетів, обмеження у використанні упаковки, ПЕТФ-пляшок тощо? Ми також зробимо спробу отримати коментарі від активних борців із полімерними виробами. Усе, що існує, твориться в чварах або битвах, як сказав Геракліт: «Omnia secundum litem fiunt».
Редакція журналу «Упаковка»
