Журнал

для виробників та споживачів тари і упаковки

Асоціація

пакувальників
україни

b2b

пошуковий портал
тари і упаковки

Сучасні тренди розвитку пакування

В.М. Кривошей, к.х.н.

07.01.2020

Згадую перший номер журналу цього року, коли за згодою редакційної колегії вирішив написати ряд статей про сучасні напрями розвитку пакувальної індустрії. Протягом року вийшли матеріали про чотири таких тренди, за якими останнім
часом розвивається пакування. Це його економічність (№ 1, с. 20–23), безпечність (№ 2, с. 20–24), інформативність (№ 4, с. 28–29) та зручність (№ 5, с. 20–21). Тепер надійшла черга тренду екологічності.
Напевно, можна було знайти ще й інші, але ці п’ять, як на мою думку, що підтверджується в багатьох дослідженнях відомих фахівців пакувальної справи, є основними. Основна моя мета викласти їх в такому концентрованому вигляді полягала в тому, щоб допомогти виробникам пакувальної продукції використати ці нотатки в плануванні стратегії розвитку своїх підприємств. Вважаю, що саме такий підхід допоможе виробляти конкурентну продукцію та виходити з нею на нові пакувальні ринки.
А тепер про екологічність упаковки, тим більше, що останнім часом саме екологічність як упаковки, так і технологічних процесів її виготовлення стали предметом особливої уваги всього споживчого товариства.

Упаковка та екологія довкілля
Передивився кілька тлумачних видань, у яких мовиться про екологічність середовища, бізнесу, конструкцій, продукції та інших предметів, та вибрав таке визначення екологічності пакувальної продукції: це комплекс властивостей, за якими визначають здатність пакувальної продукції не наносити шкоди довкіллю.
Ключовими тут є перелік тих «властивостей» та рівень тієї «шкоди». На жаль, в Україні мені не відомі загальнодержавні стандарти або інші нормативні документи, які б давали визначення таких «властивостей» і «шкоди». Більше того, спроби прийняти деякі з них, як, наприклад, законопроект України «Про упаковку та відходи упаковки», наштовхувалися на спротив вищого законодавчого органу країни.
Правда, ще в листопаді 2017 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України було схвалено «Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 р.», за якою мали
б бути розроблені та прийняті законопроекти щодо окремих видів продукції та її відходів, зокрема і щодо упаковки, відповідно до Директиви 94/62/ЄС. Але надалі все загальмувалося через ряд як об’єктивних, так і суб’єктивних причин [1].
Поки законодавство в цій царині не працює, а виробники різноманітної, в тому числі пакувальної, продукції не обтяжені конкретною відповідальністю за негативний вплив свого виробництва та готової продукції на довкілля, зростають гори промислових і побутових відходів. Серед них і відходи використаної упаковки.
Більшість їх (80–90 %, за різними розрахунками) потрапляють на сміттєзвалища – організовані та «безпритульні». На жаль, через відсутність в Україні системи поводження з побутовими відходами використана упаковка, зробивши свою «справу», стає непотребом, а більшість громадян, не знаючи, що з нею робити, викидають її аби де. Через це вона, захаращуючи довкілля, викликає як у самих громадян, так і в екологічних організацій та ЗМІ негативне ставлення загалом до упаковки. Забуваючи про її значення в зберіганні харчової та промислової продукції, ті організації бачать лише пляшки й пакети під ногами, після чого з’являються пропозиції обмежити або зовсім заборонити ті чи інші види упаковки. При цьому не враховується думка експертного середовища, наукових організацій. Все робиться на емоціях, під впливом уривчастих, часом помилкових висновків про приклади забруднення довкілля, які з’являються на шпальтах непрофесійних часописів.
Разом з тим, якщо проглянути інформацію про забруднення довкілля використаною упаковкою, впадає в око, що основна увага зосереджується на кінцевій стадії життєвого циклу упаковки, коли вона з різних причин не збирається, не сортується і не переробляється, а викидається в навколишнє середовище. При цьому ніхто
не враховує ту користь, яку приносить упаковка, зменшуючи кількість зіпсованих продуктів, які самі мали б засмітити довкілля. Є й дещо глибші міркування, про які потрібно знати тим, хто так активно виступає, наприклад, за зменшення використання полімерної упаковки. По-перше, полімерна упаковка за рахунок різноманітності полімерних матеріалів та їх властивостей має найменшу питому вагу серед іншої упаковки, а це означає, що від неї і від