ПОЛІМЕРНІ ПАКЕТИ
19.12.2025
Правила ЄС, що стосуються нестійкого споживання та використання легких полімерних пакетів
© Bowonpat Sakaew | Getty Images
Легкі полімерні пакети (тобто ті, що мають товщину стінки до 50 мікрон) входять до десятка предметів у Європі, які викидаються найчастіше. Їх часто використовують лише один раз, але для повного розкладання в природному середовищі потрібні століття.
Перш ніж це станеться, їх часто ковтають наземні чи морські тварини або ж вони розпадаються на мікропластик. У будь-якому разі вони потрапляють у харчовий ланцюг людини та тварин.
Саме тому ЄС запровадив правила, що стосуються саме проблеми легких полімерних пакетів.
Цілі
Директива про пластикові пакети (Директива (ЄС) 2015/720) набула чинності 26 травня 2015 року. Її було прийнято для боротьби з несталим споживанням та використанням легких полімерних пакетів, а також із метою:
• заохочувати запобігання відходам та ефективне використання ресурсів;
• досягти сталого скорочення споживання полімерних пакетів за допомогою певних цілей.
Право
Директива про пластикові пакети є поправкою до Директиви про паковання та відходи паковання (94/62/ЄС) і вимагає від держав-членів вживати заходів, таких як встановлення національних цілей щодо скорочення викидів та/або економічних інструментів (наприклад, збори, податки) та обмеження на продаж (заборони), за умови, що останні є пропорційними та недискримінаційними.
До заходів, вжитих державами-членами, належать:
- заходи, які гарантують, що річний рівень споживання не перевищуватиме 40 легких полімерних пакетів на особу до 31 грудня 2025 року або еквівалентний цільовий показник, встановлений за вагою,
та/або
- інструменти, які гарантують, що легкі полімерні пакети не надаватимуться безкоштовно в місцях продажу товарів або продукції, якщо не буде впроваджено однаково ефективні інструменти.
Надлегкі полімерні пакети (з товщиною стінки до 15 мікрон, які потрібні з гігієнічних міркувань або надаються як первинна упаковка для сипких харчових продуктів, коли це допомагає запобігти харчовим відходам) можуть бути виключені з цих цілей, але держави-члени зобов'язані звітувати про їх споживання.
Державам-членам не дозволено встановлювати обмеження (заборони) на продаж полімерних пакетів з товщиною стінки понад 50 мікрон (тобто пакетів багаторазового використання), але вони можуть вільно вживати інших заходів для зменшення їх споживання, таких як економічні інструменти або інші національні заходи щодо скорочення. Вони не зобов'язані звітувати Комісії про своє споживання (але наполегливо рекомендується).
Директива про одноразовий пластик (SUP)
Що стосується надлегких полімерних пакетів, Директива про одноразовий пластик вимагає, щоб виробники покривали витрати, передбачені зобов'язанням щодо розширеної відповідальності виробника, як зазначено в Директивах 2008/98/ЄС та 94/62/ЄС, а також витрати на заходи з підвищення обізнаності та збирання відходів і очищення цих пакетів.
Що стосується легких полімерних пакетів, Директива про одноразовий пластик також вимагає, щоб держави-члени вживали заходів для інформування та стимулювання споживачів до відповідальної поведінки з метою зменшення кількості сміття.
Впровадження
Із червня 2020 року держави-члени надають дані про щорічне споживання легких та надлегких полімерних пакетів.
Звіти надсилаються до Євростату – статистичної служби Європейської комісії, що відповідає за статистичну інформацію. Щоб допомогти державам-членам у виконанні їхніх зобов'язань щодо звітності, Євростат опублікував Спеціальні вказівки про звітність щодо легких полімерних пакетів.
Джерело: EUROPEN
