Журнал

для виробників та споживачів тари і упаковки

Асоціація

пакувальників
україни

b2b

пошуковий портал
тари і упаковки

РОЗВІНЧУВАННЯ МІФІВ. ПАПІР

01.06.2021

«Не в пластику!» – всього за два роки ця думка оселилася в підсвідомості значної частини нашого суспільства. Ми вже не хочемо бути співучасниками вбивства планети, але відповіді на питання «У чому?» дуже різняться. Різні матеріали обростають легендами й міфами, не без участі «пластикового» лобі, а особливо підприємливі бізнесмени спекулюють на почуттях споживача й підсовують нам «біопластик», псевдорозкладні матеріали тощо.

 

При бажанні розібратися стало зрозуміло, що короткий поверхневий опис не розкриє суті, і кожна категорія вимагає детального вивчення. Так з’явилася ідея зробити огляд кожної групи матеріалів. Почну з паперу – дуже давнього супутника людини, що давно зарекомендував себе як чудовий тип упаковки і безпечний біорозкладний матеріал. Чому ж папір поступився місцем пластику?

 

До 70-х років ХХ століття у виробництві й побуті найчастіше використовували упаковку з паперу, картону. Але чим сильніше розвивалося суспільство споживання, тим стрімкіше виробники товарів переходили на упаковку із штучних полімерів. Пластик виявився дешевшим і витіснив органічного суперника за кілька років із більшості галузей. Свою помилку людство усвідомило через 30 років, коли вперше виявилися острови з пластику в океані. Сьогодні, у зв’язку з масовим поверненням пакувальних рішень у сектор паперу, з’явилися критичні зауваження на адресу целюлозної індустрії з приводу нібито великих енерговитрат на виробництво паперу, але це саме той самий випадок виривання з контексту. Дійсно, переробка первинної деревини в пульпу вимагає значних витрат електроенергії й води, але треба враховувати, що ділити ці витрати треба не на один цикл виробництва, а на безліч циклів подальшої рециклінгової переробки волокна. Треба розуміти, що виробництво паперу з макулатурного волокна вимагає на порядок менше енерговитрат і порівнянне зі споживанням ресурсів при виробництві пластику. Паперове волокно можна повертати до життя до 30 разів! А системи збору макулатури (це переважно гігантські торгові мережі) забезпечують понад 70% постійного повернення целюлози у виробничий цикл.

 

Сам по собі папір і навіть картон не можуть виконати функції міцної, надійної упаковки для важких товарів, тому в масовому використанні знаходяться похідні від паперу: гофрокартон, мікрогофрокартон і пульперкартон.

 

Гофрокартон
Як зробити гнучкий матеріал міцним? Дуже просто: взяти два гнучких листи і поставити між ними перегородку. Це і є гофрокартон.

 

Він складається з двох шарів картону та шару паперу між ними. Цей внутрішній шар – «хвиля» – приклеюється до плоских шарів і створює дуже міцну конструкцію.

 

Висота «хвилі» становить від 2,5 до 5 мм. Це забезпечує жорсткість, але через таку товщину виробу важче надати складних форм. Як наслідок, із гофрокартону роблять упаковки для великих виробів: коробки, упаковки для габаритних вантажів, а також використовують при ремонті та вантажоперевезеннях. За типом гофрований картон буває 2-, 3-, 5- та 7-шаровий.

  


Мікрогофрокартон – це 3-шаровий гофрокартон. Висота «хвилі» в цього матеріалу становить 1,1–1,7 мм, тому він легко гнеться і підходить для виготовлення більш складних упаковок. Із цього матеріалу роблять коробки, подарункові упаковки, різні комплектуючі, роздрібну упаковку для продуктів.

 

Пульперкартон – це формоване паперове волокно (ФПВ), яке отримують дуже просто – операцією формування макулатури під тиском. В результаті виходить досить міцний матеріал, який за міцністю не поступається пластику і навіть деяким видам дерева.
Із матеріалу можна створювати цілісні вироби складної форми, які не потребують збирання. З пульперкартону виготовляють лотки для ягід і фруктів, упаковки для яєць, підстаканники для кави тощо.


Якщо розглядати етапи виробництва, то гофрокартон і мікрогофрокартон виготовляються у два етапи: спочатку виробляють картон, а потім склеюють його шарами. Пульперкартон робиться в один етап – формуванням. Тому при виготовленні в атмосферу викидається менше CO2, а також скорочується використання природних ресурсів. На виробництві при одному етапі формування матеріалу витрачається менше води, електрики, газу в порівнянні з виготовленням у два і більше етапів. При виробництві гофрокартону та мікрогофрокартону викид СО2 становить 0,837 кг на один кілограм продукції. При виробництві пульперкартону показник СО2 становить 0,621 кг на кілограм продукції, що на 25% менше.

 

Використання екоматеріалів

Гофрокартон і мікрогофрокартон мають гладку поверхню, через що на неї легко помістити контрастний друк. На поверхню відмінно наносяться логотипи, малюнки, написи. Це робить гофрокартон і мікрогофрокартон одним із інструментів маркетингу, адже друк дає можливість виділитися й підвищити інтерес покупців.

Пульперкартон має іншу структуру через особливості виготовлення, тому його поверхня не така рівна, як у гофрокартону. На поверхню пульперкартону можна нанести друк. Цей матеріал частіше використовується для упаковки продуктів, тому що з нього можна зробити лотки практично будь-якої форми.

Якщо перевага гофрокартону і мікрогофрокартону – це зручність використання в маркетингових цілях, то пульперкартон цінний тим, що вважається найбільш екологічним матеріалом.

Споживачі хочуть все більше купувати екопродукти і «зелені» пакувальні матеріали, а ринок підлаштовується під ці тенденції. Вибираючи товари в упаковках з гофрокартону, мікрогофрокартону або пульперкартону, ми підтримуємо переробку сировини, вітчизняне виробництво, економимо природні ресурси та не забруднюємо навколишнє середовище.

 

Джерело: Semecopack